У соцмережах часом з’являються тривожні повідомлення про норвезьку службу захисту дітей – Barnevern. Часто ця інформація є перебільшеною або недостовірною. Проте вона може викликати занепокоєння серед українських батьків, які привезли дітей до Норвегії в пошуках безпеки. Щоб зрозуміти, як насправді працює Barnevern і чи є підстави для хвилювань, варто звернутися до офіційних джерел і статистики.

Скільки дітей вилучають із сімей у Норвегії

За даними Управління статистики Норвегії (SSB), у 2024 році 7 339 дітей отримали формальне рішення про вилучення з родини. Станом на 31 грудня 2024-го 6 402 дитини перебували під опікунським наглядом.

Водночас у країні проживає майже 890 тисяч дітей до 18 років, тобто було вилучено менше 0,8%. Це свідчить про те, що вилучення – не масова практика.

У яких випадках Barnevern може вилучити дитину

Вилучення відбувається лише за рішенням спеціального органу (аналог сімейного суду) і лише коли є реальна загроза життю або добробуту дитини. Або якщо інші заходи не допомогли.

Серед причин:

• насильство в сім’ї – фізичне, психологічне або сексуальне;
• недогляд – відсутність базової турботи, харчування, безпеки, емоційного контакту;
• залежності батьків – алкоголізм, наркотики, небезпечна поведінка;
• психічні розлади, що ставлять під загрозу дитину;
• ігнорування обов’язкової освіти – тривалі прогули школи без повідомлення причини;
• загроза розвитку дитини – відставання, спровоковане батьками, токсичне середовище;
• добровільне передання дитини – якщо батьки самі просять про це через складні обставини.

Досвід норвезьких батьків: думки й дослідження

Опитування, проведені серед батьків, які взаємодіяли з Barnevern, свідчать про різний досвід. Проте більшість батьків позитивно оцінювали ставлення працівників, вважали їх ввічливими, професійними й відкритими до діалогу.

Серед ключових факторів задоволеності: участь батьків у процесі ухвалення рішень, зрозуміла інформація від служби, відчуття справедливості в розслідуванні.

Деякі батьки водночас повідомляли про емоційні труднощі, зокрема – втрату ідентичності в ролі батьків через втручання служби.

Чи може Barnevern втручатися в українські родини в Норвегії?

Так, служба працює з усіма дітьми, які проживають у Норвегії, незалежно від громадянства. Barnevern зобов’язаний реагувати на загрози дитині незалежно від культурного або етнічного контексту. Однак культурні непорозуміння можуть спричинити конфлікти, особливо якщо очікування батьків і норвезькі норми сильно різняться.

Важливо пам’ятати: дитина в Норвегії – це окрема особа з правами, а не лише частина сім’ї.

У соцмережах тема Barnevern часто викликає чимало коментарів серед українців. Хтось висловлює занепокоєння. Проте чимало батьків відзначають, що не мають жодних проблем із Barnevern, головне – дбати про своїх дітей без насилля і агресії. А представники служби готові прийти на допомогу. І часто допомога обмежується розмовою і підтримкою з відповідями на запитання батьків.

Резонансні випадки вилучення дітей у Норвегії

У Вікіпедії та інших інформаційних ресурсах є інформація про кілька резонансних випадків, коли дітей було вилучено із сімей, що призвело до значних психоемоційних травм у батьків і їхніх дітей. У деяких випадках дітей вдалося повернути в родини.

До прикладу, у 2015 році в румунсько-норвезької християнської сім’ї забрали п’ятьох дітей через побоювання про «індоктринацію (нав’язування) християнських вірувань». У червні 2016 року була досягнута угода з органами влади і діти повернулись до батьків.

У 2016 році у норвезької сім'ї забрали дочок-двійнят через чотири години після їхнього народження через нібито «невизначену розумову відсталість» матері, яку начебто діагностували, коли їй було 13 років. Родина звернулася до суду проти Норвезької служби захисту дітей, і через 7 років їм нарешті повернули опіку над їхніми біологічними доньками. Побоюючись, що їхніх дочок можуть знову забрати, вони втекли до Польщі. Від імені Норвегії їх розшукував Інтерпол як втікачів, які викрали власних дітей. У січні 2017 року до них дійшла звістка, що матір визнали психічно здоровою, і що вона отримала повну опіку над своїми дітьми. Проте зрештою сім’я вирішила залишитися в Польщі.

У травні 2017 року норвежка на ім'я Сільє Гармо втекла до Польщі зі своєю однорічною донькою. Жінка стверджувала, що боялася, що дитину заберуть норвезькі соціальні служби через звинувачення у надмірному вживанні знеболювальних та хронічну втому.

Проте такі випадки – поодинокі. Вони сталися багато років тому. Здебільшого, крайня міра застосовувалася виключно для порятунку життя і здоров’я неповнолітніх.

Крім того, Barnevernet зазнавала критики й за надто м’який вплив на сім’ї. Робота служби перебуває під посиленою увагою і працівники роблять усе можливе, аби не допускати крайніх мір впливу.

Barnevern зобов’язаний спочатку впроваджувати допоміжні заходи, такі як консультації, підтримка вдома, сімейні поради тощо. Тому інформаційні маніпуляції у соцмережах часто не відповідають дійсності і є спробами залякування або привернення уваги.

Як взаємодіяти зі службами захисту дітей в Норвегії?

У Норвегії вважається обов’язком повідомляти відповідні служби про порушення прав дітей. Директорат у справах дітей, молоді та сім’ї Bufdir містить розділ «Barnevern», який пояснює, як повідомити про занепокоєння, як відбувається розгляд заяви і які права мають сім’я та дитина.

У багатьох муніципалітетах доступне цифрове повідомлення через спеціальну форму, або звернення через телефон чи електронну пошту до місцевого відділення служби захисту дітей — іноді анонімно, але бажано – з іменем для кращої співпраці.

Якщо йдеться про гострий невідкладний випадок, то в комунах існують телефонні служби для екстреної допомоги. Повідомлення завжди перевіряються, незалежно від згоди батьків, якщо є ознаки небезпеки.

У розділі «Kontakt oss» на сайті Bufdir вказані контакти всіх інституцій.

Незалежна організація Barnevernsforeldre OBF розвиває національну допоміжну лінію для батьків, які мають справу із Barnevern.

Як поводитись, якщо в сім’ю приходять представники Barnevern?

Ось що радять офіційні джерела (Bufdir, Statsforvalteren, юридичні блоги), якщо до сім’ї приходять працівники Barnevern.

До зустрічі з Barnevern зʼясуйте разом з адвокатом, які саме питання турбують Barnevern та мету зустрічі. Запитайте, що буде далі і як можна вплинути на ситуацію. Також ви можете запросити на зустріч свою підтримуючу особу або просити записати бесіду (на диктофон).

Barnevern може просити підписати дозвіл на розкриття медичних або соціальних даних, але ви не зобов’язані це робити під тиском. Рекомендується не підписувати без адвоката чи ретельного розгляду. Це обмежує доступ іншим службам: достатньо, щоб Barnevern сам мав доступ до необхідної інформації.

Під час візиту фахівця Barnevern варто вести відкриту і чесну бесіду, поводитися адекватно і зберігати спокій. У незрозумілих ситуаціях краще сказати: «Не знаю», ніж вигадувати.

Запитуйте, що саме Barnevern планує і які можливі заходи: допоміжні чи примусові. Запишіть ваші запитання та відповіді – це допоможе зберегти спокій та структурувати розмову.

Зберігайте записи та нотатки із зустрічей з представниками служби. Це може стати у пригоді в разі спору або апеляції. Уникайте підвищеного тону, не провокуйте конфлікт, не звинувачуйте представника служби.

Не робіть ніяких дій, які можуть погіршити ваш імідж. І пам’ятайте, що служба захисту дітей працює, щоб допомогти.  

Якщо ви не згодні з рішенням Barnevern, ви маєте право подати скаргу до Statsforvalteren – органу, що перевіряє правомірність дій соціальних служб у Норвегії. Батьки також мають право на правову допомогу (адвоката).