«Я не хотів умирати. Навіть якби запропонували великі гроші, я б відмовився йти в армію». Так каже 21-річний Армен Атаян – українець вірменського походження, який виріс у Мирнограді на Донеччині. У 2025-му, коли Україна підвищила чоловікам віковий поріг для виїзду за кордон, він зібрав речі і разом з другом вирушив до Норвегії. Він ні про що не жалкує, не планує повертатися і відкрито говорить: воювати – не його вибір.

В одній руці – валіза з найнеобхіднішим, в іншій – чотирирічна донька, а під серцем – ще ненароджене життя. Психологиня з Черкас Лідія Кирдода ніколи не планувала жити за кордоном, але війна не питає про плани. У Норвегії вона знайшла тепло підтримки та зберегла внутрішню цілісність завдяки хобі.  

Його шлях до садівництва почався в 15 років з бабусиного натхнення. Сьогодні, у свої 74, норвежець Свайн Опсал продовжує займатися улюбленою справою. Щоб знайти свою нішу у квітковому бізнесі, він обрав різдвяні троянди. Вони добре витримують холод, тож ними можна прикрашати сад навіть взимку.  

Піцерія «Viva Italia» у Драммені працює понад півтора року, і за її успіхом стоять українці. Українська родина Бабіїв поєднує класичну італійську рецептуру з українською душею. Результат смакує.

У Норвегії вона миє підлогу, але не соромиться цього. Через звичайну роботу ренхолдера 32-річна українка Дарина Доценко вчиться цінувати свободу. Змінивши професію, вона відкриває для себе нові можливості. Переконана, кроком до нового життя може стати будь-яка праця.

Сирієць Мухаммед Аль Мухемід мешкає в Моссі, але щодня переправляється паромом до Хортена. Там він має магазин-майстерню, де ремонтує взуття, шиє одяг. Каже, для нього це не лише бізнес, а символ шляху до нового життя. Він тікав від війни і пройшов через труднощі інтеграції. Але знайшов сили почати з нуля на чужині. Для українців у Норвегії його історія – як доказ: шлях важкий, але можливий.

Ще два роки тому Олександр Маруженко не знав жодного слова норвезькою. Сьогодні він – студент престижного норвезького університету. Він перетворив стрес на результат і вивчив мову до B2, склав іспит до вишу та довів, що в новій країні реально втілювати мрії.

Коли ти в чужій країні, вагітна, без мови і родини, важливо знайти простір, де тебе просто обіймуть. І буквально, і емоційно. Такий простір створює в Осло українка Людмила Коваль. Як доула вона супроводжує жінок при надії, у пологах та допомагає їм відновитись.

«Земля вислизала з-під ніг, я ніби висіла в повітрі». Так починає свою історію українка Аліна Маруженко. Хореографка з Києва пройшла шлях в Норвегії від емоційного вакууму до нової опори – через людей, мову, танець і довгу внутрішню роботу.

Українка із Закарпаття Жанна Охотнікова дбає про долю старих речей. Вона працює на переробному заводі в Сандефіорді та перетворює текстильні відходи на нові волокна. Як жінка отримала роботу на інноваційному підприємстві, – у сюжеті.