Лише 11 відсотків кажуть, що готові повернутися, коли настане мир, тоді як 47 відсотків планують залишитися в Норвегії. Про це свідчать результати четвертого щорічного дослідження OsloMet  про життя та інтеграцію українських біженців у Норвегії.

Наразі тимчасовий захист у Норвегії мають понад 84 000 українців. Це приблизно 1,5 відсотка всього населення країни. Половина з них не лише не розглядає повернення, а й сподівається з часом перевезти до Норвегії інших членів родини.

Дослідники зазначають: чим довше люди живуть у Норвегії, тим менше вони хочуть повертатися.

Старша наукова співробітниця Норвезького інституту міських та регіональних досліджень (NIBR) при OsloMet Вільде Харнес (Vilde Hernes) пояснює, що у 2025 році ця тенденція стала помітнішою.

Особливо обережно до ідеї повернення ставляться родини з дітьми. Вони хвилюються як через повторний переїзд, так і через нестабільне майбутнє в Україні.

Найважливішими факторами, які впливають на бажання залишитися в Норвегії, є краще знання норвезької мови, економічна стабільність і відчуття соціальної інтеграції.

Чимало українців також бояться, що після війни їм просто не буде куди повертатися – через зруйноване житло, нестабільну безпекову ситуацію та ризик нового загострення. Це змушує людей відкладати рішення про повернення або взагалі відмовлятися від нього.

Водночас ті, хто не знайшов роботи в Норвегії або не зміг інтегруватися, частіше розглядають можливість повернення додому.

Дослідження також показує, що жінки рідше хочуть повертатися, ніж чоловіки, а наймолодші та найстарші вікові групи частіше замислюються про повернення, ніж люди середнього віку.

Важливу роль відіграє і наявність близьких родичів в Україні.

Окрему роль у рішенні про повернення відіграє міграційна політика Норвегії. У 2023 році країна суттєво обмежила можливість тимчасових поїздок українців додому, а також звузила коло осіб, які можуть отримати колективний захист. За словами дослідників, заборона на поїздки сприймається багатьма як болюча і навіть шкідлива, адже люди хотіли б мати змогу поступово відновлювати зв’язок з Україною перед остаточним поверненням.

Рішення українців залежить не лише від того, чи закінчиться війна. Важливо також, чи зможе Україна після війни стати безпечною, стабільною та справедливою державою. Опитані українці мають високий рівень довіри до норвезької політичної системи, але значно нижчий – до української. Багато хто зізнається, що, поживши кілька років у Норвегії, звик до передбачуваних правил, соціальної захищеності та меншої корупції.

Додаткову невизначеність створює тимчасовий статус колективного захисту. Частина опитаних українців сподівається з часом отримати дозвіл на постійне проживання через роботу, і близько половини планують подати відповідну заяву, коли виконають всі вимоги. При цьому багато хто очікує, що Норвегія запровадить більш гнучкі правила для українців – залежно від регіону походження, рівня зайнятості та самозабезпечення.