Ескалація конфлікту між США, Ізраїлем та Іраном поставила під загрозу безпеку судноплавства в Ормузькій протоці – найважливішому нафтовому маршруті світу, через який проходить близько третини всієї морської торгівлі нафтою. Незважаючи на те, що Норвегія – великий виробник нафти та газу, криза на Близькому Сході впливає на ціни палива на внутрішньому ринку.

Чому Ормузька протока - критична точка

Ормузька протока (Hormuzstredet) – вузька морська артерія між Іраном та Оманом, шириною лише близько 33 кілометрів у найвужчому місці. За даними Управління енергетичної інформації США (EIA), у 2024-2025 роках щодня через неї транспортувалося 20-21 мільйон барелів нафти – це близько 20% світового споживання.

Найбільший експортер через Ормузьку протоку – Саудівська Аравія. Більшість нафти йде до Азії. Основні покупці – Китай, Індія, Японія, Південна Корея. Разом вони отримують до 69% нафти через протоку.

Будь-яке порушення руху через протоку миттєво відчувається на глобальних ринках.

Іран неодноразово погрожував перекрити протоку у відповідь на тиск з боку США та Ізраїлю. У нинішній ескалації ці погрози набувають конкретних обрисів: Іран посилив військову агресію в регіоні, мінує і блокує протоку.

Що відбувається з цінами на нафту

Міжнародні ціни на нафту марки Brent – основний орієнтир для ринку енергоресурсів – зросли від початку ескалації на Близькому Сході. Зокрема, 13 березня 2026-го вони перетнули позначку 100 доларів за барель. Хоча на початку року коливалися в межах 65 доларів.

За даними Норвезького нафтового директорату (Sokkeldirektoratet), Норвегія видобуває понад 1,6 мільйона барелів нафти на добу. Але понад 90-95% цієї нафти йде на експорт. Наприклад, у 2024 році, Норвегія експортувала близько 95 млн кубометрів сирої нафти до країн Європи. 7,5 млн кубометрів (0,13 млн барелів на день) – на об'єкти на материковій Норвегії.

На перший погляд, зростання цін на нафту вигідне для Норвегії як країни-виробника та експортера: вищі ціни – більші доходи до держбюджету та Державного пенсійного фонду (відомого також як «Нафтовий фонд»). За інформацією Міністерства фінансів Норвегії (Finansdepartementet), кожен додатковий долар за барель нафти приносить мільярди крон додаткових надходжень.

Однак для звичайних споживачів ситуація інша.

Чому бензин дорожчає в країні, що видобуває нафту

Навіть якщо країна видобуває нафту, продає вона її за цінами міжнародних ринків.

Разом з тим, будучи великим експортером нафти, Норвегія має одні з найвищих цін на бензин у Європі. Причина – податкова та екологічна політика. За даними Норвезької податкової (Skatteetaten), ціна літра бензину в Норвегії складається з кількох компонентів:

• вартість самого палива – визначається міжнародними цінами на нафту та переробку;
• податок на CO₂ (CO₂-avgift) – екологічний податок, що стимулює перехід на електромобілі;
• дорожній податок (veibruksavgift) – податок на використання доріг;
• ПДВ (MVA) – 25%, що нараховується на всю суму, включаючи інші податки.

У підсумку податки та збори становлять приблизно 60-65% від ціни літра бензину на заправці. Станом на 13 березня 2026 року ціни на бензин на норвезьких заправках коливаються в діапазоні 21-24 крон за літр, залежно від мережі та часу доби.

Ціни на бензин у Норвегії змінюються протягом тижня. Зазвичай ціни йдуть вниз на вихідних, у понеділок та вівторок. Такі додатки, як Drivstoffappen, допомагають знайти найдешевше паливо поблизу.

Нафтопереробний завод у Монгстаді (на заході країни) – єдиний НПЗ у Норвегії, який виробляє паливо для норвезького, європейського та світового ринків. Але водночас частину пального країна імпортує. Основні постачальники бензину, дизеля та авіапалива для Норвегії – Швеція (близько третини всього імпорту), Нідерланди, Бельгія, Великобританія.

Норвегія – довга країна з порізаною береговою лінією. Тож доставити пальне танкером, скажімо, із сусідньої Швеції часто дешевше і швидше. Крім того, енергетичний ринок Скандинавії дуже інтегрований: паливні компанії купують ресурс там, де він ближче до кінцевого споживача.

Як близькосхідна криза впливає на Норвегію

Хоча Норвегія не імпортує нафту з Перської затоки, країна є частиною глобального ринку. Ціна нафти визначається на міжнародних біржах, і якщо пропозиція нафти з Близького Сходу скорочується, ціна зростає для всіх. У результаті це позначається і на цінах на заправках.

Далі створюється ланцюгова реакція для всієї економіки. Дорожчає транспорт, бо водіям доводиться більше платити за бензин або дизель. Дорожчають товари та їжа в магазинах через вищу вартість логістики. Підвищуються ціни на авіаквитки.

Статистичне бюро Норвегії зазначає, що для норвезької економіки в цілому вищі ціни на нафту мають подвійний ефект: вони збільшують державні доходи, але підвищують інфляцію та тиск на домогосподарства.

Центральний банк Норвегії (Norges Bank) стежить за ситуацією. Зростання цін на енергоносії може вплинути на рішення щодо облікової ставки (styringsrenta): зокрема, вища інфляція може вимагати підвищення ставки.

Можливі сценарії розвитку подій

Аналітики розглядають кілька сценаріїв залежно від перебігу конфлікту:

Сценарій 1: Обмежена ескалація. Бойові дії залишаються локалізованими, Ормузька протока функціонує з перебоями, але не перекрита повністю. Ціни на нафту залишаються підвищеними – у діапазоні 90-110 доларів за барель. Бензин у Норвегії може подорожчати на 3-5 крон за літр.

Сценарій 2: Перекриття Ормузької протоки. Іран блокує або суттєво обмежує судноплавство через протоку. Це може призвести до стрибка цін на нафту вище 150 доларів за барель, за деякими оцінками – навіть вище. Бензин у Норвегії може перевищити 28-30 крон за літр.

Сценарій 3: Деескалація та дипломатичне врегулювання. Міжнародні посередники досягають домовленості, бойові дії припиняються. Ціни на нафту поступово повертаються до рівня 70-80 доларів за барель. Ціни на бензин стабілізуються, хоча повернення до попередніх рівнів може зайняти місяці.

Що це означає для Норвегії як енергетичного гравця

Норвегія – відносно невеликий гравець на світовому ринку нафти. Норвезький видобуток "чорного золота" покриває близько 2% загального світового попиту. А видобуток норвезького газу – приблизно 3% світового попиту.

Разом з тим, як експортер Норвегія – значний гравець. Норвегія – четвертий за величиною експортер газу у світі, і поступається лише США, Росії та Катару. Майже вся нафта і газ, видобуті в Норвегії, експортуються, а вартість експорту становить понад половину від загального обсягу експорту норвезьких товарів. Це робить нафту і газ найважливішим експортним товаром Норвегії.

Криза на Близькому Сході підкреслює роль Норвегії як надійного постачальника енергоносіїв на світовий ринок. Водночас уряд Норвегії підкреслює, що вищі доходи від нафти та газу не витрачаються безпосередньо, а надходять до Нафтового фонду (Oljefondet). Це означає, що короткочасний виграш в тому числі і для бюджету не обов'язково перетворюється на негайне полегшення і покращення для споживачів.