21 лютого 2026 року свій 89-й день народження відсвяткував король Норвегії Харальд V (Harald V). Монарх, який на троні вже 35 років і залишається одним із найповажніших публічних діячів країни.

Про це йдеться на сайті Королівського дому.

У Норвегії день народження короля – не вихідний день. Проте це подія, яку висвітлюють усі місцеві медіа. Король тут – не політична фігура, а символ єдності. Під час національних свят, криз та офіційних церемоній саме монарх виступає голосом нації.

Перший принц за п'ять століть

Харальд народився 21 лютого 1937 року в Скаугумі (Skaugum) – резиденції кронпринців неподалік Осло. Це стало історичною подією. Це був перший норвезький принц, народжений на норвезькій землі більш ніж за 580 років. Останнім до нього був Олаф IV, народжений у 1370 році.

Мирне дитинство тривало недовго. У квітні 1940 року, коли нацистська Німеччина окупувала Норвегію, трирічний Харальд разом із матір'ю та сестрами був евакуйований – спершу до Швеції, а потім до США, де родина провела решту воєнних років. Батько, кронпринц Олаф, залишився з королем Хоконом VII у Лондоні, де діяв норвезький уряд у вигнанні.

Олімпієць на троні

Мало хто з європейських монархів може похвалитися участю в Олімпійських іграх. Харальд V – один із них. Він серйозно захоплювався парусним спортом і представляв Норвегію на трьох Олімпіадах: у Токіо (1964), Мехіко (1968) та Мюнхені (1972). Пізніше він здобував золоті медалі на чемпіонатах світу та Європи у різних класах яхт. Парусний спорт залишався його пристрастю і в похилому віці.

Шлюб, який змінив монархію

У 1968 році кронпринц Харальд одружився з Соньєю Гаральдсен (Sonja Haraldsen) – жінкою без шляхетного походження. Їхній роман тривав дев'ять років, перш ніж батько Харальда, король Олаф V, дав згоду на шлюб.

За різними свідченнями, Харальд заявив, що залишиться неодруженим, якщо не зможе бути з Соньєю. Це поставило б під загрозу саму спадковість монархії. Ця історія любові настільки знакова для Норвегії, що у 2024 році лягла в основу телесеріалу.

«Alt for Norge»

Харальд V зійшов на трон 17 січня 1991 року після смерті батька, короля Олафа V. Він зберіг родинний девіз «Alt for Norge» (Все для Норвегії), який належав ще його дідові, королю Хокону VII, що був обраний народом Норвегії у 1905 році, коли країна здобула незалежність від Швеції.

Попри складні останні роки для королівської родини – публічні скандали довкола колишнього зятя короля та суспільні дискусії щодо ролі монархії – ставлення до самого Харальда V залишається переважно шанобливим. Його знамениту промову 2016 року на прийомі в Королівському палаці, де він сказав: «Норвежці – це дівчата, які люблять дівчат, хлопці, які люблять хлопців, і дівчата та хлопці, які люблять один одного», часто називають моментом, коли король став голосом толерантності для всієї нації.

Чому Норвегія – монархія?

Відповідь криється в історії. Коли у 1905 році Норвегія розірвала унію зі Швецією та стала незалежною, було проведено народне голосування (folkeavstemning) щодо форми правління. На референдумі 1905 року 78,9% виборців проголосували за монархію і 21,1% – за республіку. Норвежці обрали данського принца Карла, який прийняв ім'я Хокон VII, щоб підкреслити зв'язок із середньовічними норвезькими королями.

Із того часу монархія в Норвегії є конституційною: король має переважно церемоніальну роль, а реальна влада належить парламенту (Stortinget) та уряду. Король підписує закони, відкриває сесії парламенту та представляє країну на міжнародних церемоніях.

Згідно з опитуваннями, підтримка монархії коливається, але залишається високою. Пік припадає на 2010-ті роки – приблизно 70-80%. У 2025 році монархію підтримували майже 60% норвежців.

Помітне зниження підтримки монархії відбулося після низки скандалів, пов'язаних із найближчим оточенням короля. Водночас особиста популярність Харальда V залишається значно вищою за рейтинг інституту монархії.

Серед основних аргументів за монархію, які наводять норвежці: стабільність, аполітичність глави держави, історична тяглість та об'єднавча роль під час криз. Серед аргументів проти: спадковий принцип влади, що суперечить демократичним цінностям, та витрати на утримання Королівського дому.

Наразі жодна з великих політичних партій Норвегії не ставить питання скасування монархії, хоча деякі молодіжні партійні організації періодично висловлюються на підтримку республіки.