Уникати розселення в райони, де вже багато біженців або складні умови життя. Таку рекомендацію дає уряд Норвегії муніципалітетам. Мета – допомогти людям швидше знайти роботу, стати незалежними та легше інтегруватися.

Кожен муніципалітет сам вирішує, скільки біженців приймати і де їх селити. Директорат IMDi лише пропонує кількість на основі прогнозів.

Однак уряд тепер акцентує на можливостях для роботи та уникненні районів із соціальними труднощами.

– Щоб біженці могли знайти роботу і стати частиною норвезького суспільства, важливо не концентрувати їх у проблемних районах, – наголосила міністерка зайнятості та інклюзії Щасті Стенсен (Kjersti Stenseng).

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну критерії розселення спростили, щоб швидко знайти житло для великої кількості людей. Тепер держава повертається до більш суворих правил.

З 2026 року при розселенні знову будуть враховувати частку біженців у районі, рівень життя, вторинну міграцію (переїзди біженців між муніципалітетами).

Аналіз показує, що дві третини біженців залишаються в тих муніципалітетах, де їх спочатку розмістили. Інші переїжджають у пошуках роботи або навчання.

Уряд визнає: якщо людина переїжджає через роботу чи освіту – це добре. Але якщо вона робить це лише заради соціальної допомоги, то муніципалітет може відмовити в новій заявці, оскільки перший муніципалітет несе відповідальність протягом п’яти років.

– Тому уряд посилює регіональні ініціативи в Осло та містах Естфола з метою залучення більшої кількості людей до роботи. Якщо біженець переїжджає через роботу чи освіту, це важливо та правильно. Коли ви забезпечуєте себе, ви повинні мати свободу жити там, де хочете, - зазначила міністерка.  

Тож нові критерії розселення біженців такі:

Контрольоване та розсіяне поселення. Біженців планують розміщувати по всій Норвегії: не лише у великих містах, а й у менших муніципалітетах. Мета – щоб новоприбулі не концентрувалися в окремих районах, де вже живе багато іммігрантів або де є соціальні проблеми, безробіття чи погані умови життя. Крім того, при виборі місця розселення держава врахує, чи не переїжджає туди вже багато інших біженців, щоб не перевантажувати муніципалітет.

Цільове поселення. Біженці мають отримати реальні шанси на нове життя – знайти роботу, здобути освіту чи професію. Тому поселення повинні бути там, де є ринок праці, можливість навчатися або пройти професійну підготовку. Послуги, які пропонує муніципалітет, мають бути пристосовані до потреб біженців. Для дітей і молоді – це школи, гуртки, соціальні програми. Для людей із хворобами або особливими потребами – доступ до лікарів, доглядових служб.

Швидке поселення. Муніципалітети повинні мати можливість швидко організовувати поселення біженців після того, як укладено угоду про прийом. Це означає, що вони мають бути готові швидко знайти житло, організувати школи, дитсадки, курси норвезької мови, медичні послуги.