Мовна інвестиція. В Осло, у невеликій аудиторії університету Harriet Holters hus, звучить українська. За партами – норвежці. Для них це не просто слова, а місток в українську культуру. А ще – спосіб підтримки українців, знак того, що їхня мова надихає далеко за межами Батьківщини. Gromada.no завітала на один з уроків.

Сьогодні на уроці двоє студентів. Але зазвичай – до 10. Заняття безкоштовні, двічі на тиждень. Викладання – англійською.

– Хочу спілкуватися з родиною українською

Українську він чує щодня вдома. Дружина розмовляє цією мовою із сином, часто телефонують і рідним в Україну.

Крістіан Ейгарден (Christian Øygarden) понад сім років одружений з українкою, тож можливість спілкуватися з родиною в тому числі й українською – головний мотив для вивчення мови.

Каже, раніше пробував різні онлайн-курси та додатки, але відчував, що цього недостатньо.

–  Я багато разів намагався вчити, але ніколи не заходив так далеко. Я дещо знаю з минулого, але все забувається, бо минає забагато часу між спробами. Тому добре, що тепер я маю можливість ходити на заняття двічі на тиждень. Це вже прогрес, – посміхається він.

Головною складністю української мови Крістіан вважає граматику та фонетику. 

 – Українська мова дуже відрізняється. Вона не схожа ні на норвезьку, ні на англійську. Є багато звуків, до яких я не звик. Мені здається, тут багато «дрібних» звуків і довгі слова – через це важко запам’ятовувати. І граматика геть інша, – ділиться він враженнями.

Водночас він бачить і переваги:

–  Українська доволі фонетична. Також, якщо вивчити алфавіт, вже можна непогано читати. Не так, як в англійській: пишеться одне, а читається інше. Мова дуже гарна. Тому я сподіваюся, що все вийде.

Є й улюблені слова. Одне з них – «смачно».

–  Усі вислови, пов’язані з їжею, завжди доречні в компанії. Добре мати можливість сказати, що страва смачна, – посміхається Крістіан.

В Україні Крістіан уже бував кілька разів і зізнається, що йому там дуже сподобалося.

– Це велика країна, і там ще так багато всього, що я хочу побачити. Тож сподіваюся, після війни я зможу знов туди поїхати, – плекає надію Крістіан.

– Переїжджаю до Києва на два роки

Мелісса Сьовік (Melissa Søvik) – теж за партою. Каже, завжди цікавилася Україною – її культурою та мовою. Після початку повномасштабної війни це бажання посилилося.

Ба більше, опановуючи українську, Мелісса готується до великої зміни: за місяць вона переїжджає до Києва, де два роки працюватиме в Карітас – одній з найбільших благодійних організацій у світі.

– Це для мене велика мотивація – вивчати українську, щоб мати можливість спілкуватися, коли я приїду в Україну, – каже вона.

Зізнається, українська дається їй нелегко – від алфавіту до вимови. Але вона не опускає руки.

– Майже все здається важким, особливо довгі слова. Це потребує часу, мотивації та сили волі, щоб рухатися вперед. Але водночас це захопливо, – пояснює Мелісса.

Говорить, поки що використовує українську лише на курсі та інколи – у спілкуванні з українцями. Але навіть кілька слів приносять їй задоволення. Особливо полюбилося слово «добре».

– Воно мені подобається, бо легке у вимові, – посміхається вона.

Мелісса їде в Україну вперше. Тож з нетерпінням чекає на знайомство з країною та людьми. Але найбільша її надія – мир в Україні.

– Я намагаюся навіть вимовляти слова про мир українською. Бо дуже хочу, щоб це сталося якнайшвидше, – бажає Мелісса Сьовік.

Гнучка програма

Викладач Святослав Кунанець каже, цей курс – не академічний, але живий.

Для навчання у нього під рукою підручник та тексти рівня А1. Але сталої програми викладання немає – є орієнтування на потреби студентів, зазначає вчитель.

–  Тексти прості й нагадують структуру норвезького підручника «På vei». Для підготовки я також використовую шкільні підручники з української мови 5-7 класів. Курс доволі гнучкий. Тож, у нас немає конкретного плану. Я відштовхуюся від потреб студентів, – звертає увагу вчитель. 

Мовні «кубики»

Святослав Кунанець знайомить не лише з літературною українською – правильною, загальноприйнятою. А й з особливостями мови, які можна почути в живому діалозі. Робить ставку на словниковий запас і читання.  

Під час викладання він використовує метод чанкінгу  (англ. chunking). Тобто матеріал подає не розрізненими словами чи правилами, а цілісними шматками – готовими виразами, словосполученнями або структурними блоками.

– Наприклад, замість того, щоб вчити окремо слово «дякую», студенти одразу засвоюють готовий вираз «Дуже дякую тобі». Просто наш мозок легше запам’ятовує та використовує мовні «кубики». Це простіше, ніж постійно конструювати все з нуля. Це пришвидшує розмовні навички й робить мову більш природною, – наголошує викладач.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Від нуля до B2: українець за 1,5 року вивчив норвезьку і вступив до престижного вишу

Звук «г» як виклик

За його спостереженнями, труднощі викликає в норвежців вимова звуку «г».

– У норвезькій мові такого звуку немає, тому норвежцям його важко відтворювати. Спершу замість «гарно» вони казали «харно». Але після кількох місяців практики вже ближче до правильного звучання. Цікаво, що зі звуком «ґ» проблем майже не виникає – у скандинавських мовах він звучить доволі чітко, тож студенти швидко його засвоюють, – усміхається Святослав.

Ще одна складність, на його думку, – відмінки.

– Для нас, українців, відмінки – це природно. Для іноземців навпаки – це щось кошмарне. Але я бачу прогрес: відмінки поступово стають зрозумілими й уживаними на практиці, – визнає він.

Економіст із покликанням учителя

Викладач зізнається, що не має профільної філологічної освіти. За фахом він економіст, живе в Норвегії вже тривалий час, має рівень англійської С1, а разом з тим – і наснагу викладати українську.

Його підхід – не лише навчання, а й руйнування стереотипів.

– Коли, наприклад, йдеться про Богдана Хмельницького, то іноземці не розуміють, хто він такий і чому важливий. Якщо людина не цікавиться історією Східної Європи, то в неї немає глибокого розуміння, що було раніше. Тому доводиться розказувати про Київську Русь, про козаків, про співпрацю України з Норвегією ще до появи Московії. Коли мене запитують, чи однакові  українська та російська мови, це неприємно чути. Тож я розумію: треба змінювати це сприйняття, показувати, що це різні мови, і такі курси цьому сприяють, – акцентує Святослав Кунанець.

Двері в Україну

Курс української для норвежців – уже майже три місяці. Заняття триватимуть, доки студенти не досягнуть рівня А2.

Мовна ініціатива – Ukrainsk Forening Øst-Norge /Української громади Східної Норвегії. Очільниця Тетяна Бондаренко наголошує: цей проєкт – більше ніж вивчення мови.

– Він символізує міст між культурами. Це можливість для норвежців зрозуміти українців через живу мову, історію та традиції. Ми бачимо, як під час занять студенти відкривають для себе українську культуру, цінності та історію, і це формує глибше розуміння нашого народу. Кожне засвоєне слово допомагає руйнувати стереотипи та будувати довіру. Наразі ми шукаємо підтримку для продовження проєкту, щоб ще більше людей мали шанс пізнати Україну через мову, – каже вона.