Норвезькі дослідники запрошують українців взяти участь у новому етапі масштабного дослідження. До 23 жовтня заповніть анкету про свій досвід життя в Норвегії. Мета – з’ясувати, як змінилося життя українських біженців за останній рік: що стало простішим, а що, навпаки, і досі викликає труднощі в інтеграції.

Опитування – тут.

Опитування проводить команда Норвезького дослідницького інституту (NIBR) при університеті OsloMet у межах багаторічного проєкту, який стартував у 2023 році.

Цьогоріч учасників запитують про досвід взаємодії з норвезькими службами – поліцією, управлінням у справах іммігрантів (UDI), муніципалітетами, службою NAV. А також – про житло, навчання, роботу, доступ до медицини та мовні курси.

Серед питань анкети – і загальні враження: чи відчули українці, що їм раді у Норвегії, чи задоволені вони підтримкою державних органів, чи отримали достатньо інформації про свої права і можливості. Дослідники також запитують про виклики – від пошуку роботи до потреби у психологічній допомозі.

Опитування доступне українською, російською та англійською мовами. Заповнення анкети займає до 20 хвилин. Участь добровільна, усі відповіді зберігатимуться конфіденційно.

Заповнити анкету можна до 23 жовтня 2025 року, незалежно від того, чи ви досі живете в Норвегії, чи вже повернулися в Україну або переїхали в іншу країну.

Проєкт – до кінця 2026 року

Дослідження фінансує Норвезький директорат з питань інтеграції та різноманіття (IMDi). Мета – отримати глибше розуміння процесу інтеграції українських біженців у норвезьке суспільство.

Команда під керівництвом Вільде Хернес(Vilde Hernes) і Одне Ослана (Aadne Aasland) поєднує щорічні опитування з якісними інтерв’ю, щоб дослідити досвід не лише українців, а й норвезьких спеціалістів, які відповідають за інтеграцію на місцях.

Підсумковий звіт дослідження планують оприлюднити у січні 2026-го. Дані залишатимуться знеособленими та зберігатимуться до 2028 року для подальших наукових аналізів.

Між тимчасовим прихистком і прагненням до майбутнього

Українці поступово будують життя та формують соціальні зв’язки у Норвегії. Однак невизначеність правового статусу й мовний бар’єр залишаються головними викликами. Про це йдеться у звіті за результатами дослідження 2024.

Зокрема, станом на жовтень 2024 року українці подали понад 86 000 заяв на тимчасовий колективний захист. Тобто це становило майже 1,5% населення Норвегії.

Як зазначають дослідники, портрет українських біженців багатогранний. Більшість мають вищу освіту, досвід роботи, але слабке знання мов (англійську знають 38%, норвезьку опанувала лише незначна частина). Серед прибулих більше жінок, але частка чоловіків поступово зростає.

Значна частина людей приїхала з південних та східних регіонів України, найсильніше уражених війною.

Чому саме Норвегія? Для одних вирішальним фактором стала наявність тут друзів чи родичів, для інших – безпека, демократичні цінності та соціальні гарантії.

Розказуючи про свій досвід інтеграції, більше позитивних відгуків про школи, дитсадки, роботу муніципалітетів. Критика – у сфері визнання дипломів, доступу до медицини й пошуку роботи.

Як показує минулорічне дослідження, лише майже 30% українців у Норвегії мали роботу. Більшість була зайнята тимчасово, переважно у сфері освіти, сервісу та торгівлі.

Серед бар’єрів для працевлаштування – слабке знання норвезької, тимчасовий статус, що насторожує роботодавців, розрив між українськими дипломами і вимогами місцевого ринку.

Попри це, більшість були готові працювати поза своєю спеціальністю, а дві третини планували підвищувати кваліфікацію.

Якщо у 2022 році мріяли повернутися додому 26% українців, то у 2024-му таких було лише 10%. Натомість половина вже відверто казала, що не хоче повертатися. Особливо ті, чиї діти адаптувалися в норвезькій школі, а житло в Україні – зруйноване. Водночас тимчасовий статус у Норвегії створює невизначеність, тому чимало українців розглядають можливість переходу на робочу візу.