Він ночував у чужих квартирах, слухав історії у темних підвалах і бачив, як квіти проростають крізь руїни. Понад вісім місяців в Україні стали для німецького письменника і журналіста Штефана Орта книгою, яку він тепер читає європейцям, щоб ті почули голос війни.

У Biorama kulturhus Холместранда гасне світло. Замість вступного слова лунає сирена – так починається зустріч із німецьким журналістом Штефаном Ортом (Stephan Orth). Він привіз із України не лише фото, а й живі історії людей, які щодня виборюють право на життя.

Автор зібрав їх у книзі «Каучсерфінг в Україні» («Couchsurfing in der Ukraine»).

Коли в Україні розпочалася повномасштабна війна, Штефан провів там понад вісім місяців. Він подорожував між Києвом і Краматорськом, між Харковом і Львовом. Але це були не просто мандри. Він зупинявся у місцевих жителів через платформу Couchsurfing, що дозволяло йому побачити повсякденність країни зсередини.

– Я хотів зрозуміти, як люди живуть під час війни, – розповідає він про свою мотивацію. – У новинах усе стає абстрактним: чергове обстрілювання, ракетна чи дронова атака, загиблі цивільні. Наш мозок не може зрозуміти все це і зберегти емпатію, якщо новини постійно жахливі. Але як тільки ти зустрічаєш місцевих людей, бачиш, наскільки вони схожі на нас, відчуваєш їхній неймовірний дух – це надихає, і ти починаєш реагувати на події з великою емпатією.

У мультимедійній лекції про свою книгу Штефан розповідає про людей, яких зустрів в Україні. Про адвокатку Поліну, яка щодня ризикує своїм життям, щоб евакуювати інших. Про Олександра з Костянтинівки, який був успішним інвестором до того, як росіяни вторглися в його країну. Про 85-річну Лідію з Лимана, яка живе у підвалі з тих пір, як ворожа ракета зруйнувала її квартиру, але переконана: «Усе буде добре!».

Перший час він перебував у Києві через особисті причини: там мешкає його дівчина Юлія. Штефан бачив життя столиці під час війни: підземки як бомбосховища, постійні сирени та відключення світла.

– Та попри це українці намагаються зберегти моменти повсякденності, навіть коли сирени та відключення електрики стали частиною їхнього життя, – каже він.

Війна змінила обличчя української столиця. Центральні площі стали місцями пам’яті – меморіали загиблим, виставки знищеної техніки, портрети героїв.

Особливе враження на нього справило мистецтво, що виникло в умовах війни.

– Я побачив картини та стрітарт, які надихають і нагадують, що історія це помітить. Є робота з написом «Час нас чує» – це про те, що навіть якщо світ забуває війну, час пам’ятає, – наголошує автор.

Він побачив, що попри небезпеку, люди продовжували дрібні радощі повсякденного життя: відкривали крамниці, кафе, садили квіти, організовували волонтерські ініціативи. Штефан Орт підкреслює: ці моменти – надзвичайно цінні, бо будь-якої миті все може знищити війна.

– Люди відновлюють зруйновані будинки, підприємці відкривають нові магазини, волонтери годують людей у підземних укриттях. Це надихає і дає надію, – каже письменник.

До повномасштабної війни він також побував у Росії. Відзначає, наскільки ефективною там є пропаганда. Через неї росіяни живуть у спотвореній реальності. Це контрастує з Україною, де люди, навіть під обстрілами, зберігають людяність.

Як підкреслює Штефан Орт, перебування в Україні дало йому багато розуміння. Однак важко осягнути, що відчувають люди, які живуть у стані війни щодня.

– У мене є розкіш – завжди повертатися до Німеччини. Я можу спокійно виспатися і відпочити там. Але багато українців не можуть покинути свою країну – і це велика різниця, – ділиться він.

Письменник зізнається, йому було дуже важко писати цю книгу та розповідати про людські страждання.

– Я провів багато часу в напрузі. Але я вважаю дуже важливим розповідати історії повсякденного життя українців читачам у Європі, адже існує стільки дезінформації і хибної інформації про Україну та цю війну. Тому я завжди відчував сенс і важливість у цій роботі, – наголошує журналіст.

Лекція викликала емоційний відгук у Лінді Міклебуст (Lindy Myklebost), яка теж письменниці і добре розуміє, наскільки непросто писати про біль та втрати.

– Я сама працюю з текстами, тож розумію, яка це колосальна праця: від ідеї до написання книги. Коли Штефан показував фото, я не могла стримати сліз. Я думала про те, як би почувалися там, в Україні, мої діти. Чи змінило це моє розуміння України? Це зблизило мене з нею. Я глибше занурилася в тему. Автор добре розказав через світлини, музику та анімації. Все було дуже емоційно, – акцентувала вона.

Українці Володимир та Галина Філіппови кажуть, лекція дозволила доторкнутися до дому.  Вони родом із Севастополя. Виїхали звідти у 2014-му, коли Росія анексувала Крим. Потім почали життя з нуля в Київській області. Та через вісім років Росія знов змусила їх змінити дім. Родина знайшла прихисток у Норвегії.

– Ми прийшли на зустріч, бо це стосується нашого дому. Чим більше іноземців звертатиме увагу на події в Україні, тим більше інформації буде поширюватися. Погляд Штефана – не упереджений, а дуже особистий, приватний. Ми все розуміли душею. Було багато щемливих моментів, – пояснили вони.

Штефан Орт спеціалізується на подорожах у незвичні місця. Його серія книг «Couchsurfing» охоплює подорожі Великобританією, Китаєм, Іраном та іншими країнами.

Couchsurfing – провідна у світі платформа для соціальних подорожей, яка налічує понад 14 000 000  учасників. Використовуючи Couchsurfing, можна знайти житло або поділитися своїм будинком з мандрівниками.

Зустріч з німецькими письменником – у межах Міжнародної сцени Вестфолла (Vestfold internasjonale scene) під егідою Vestfold fylkeskommune.

Ця ініціатива робить програму бібліотек у Холместранді, Хортені, Тьонсбергу, Фердері, Сандефіорді та Ларвіку більш різноманітною: додає міжнародні теми, запрошує письменників і лекторів з інших країн, створює простір для спільних обговорень у місцевих громадах.

– Ми прагнемо донести більше інформації про ситуацію в Україні, – каже бібліотекарка бібліотеки Холместранда Туне Щелінь (Tone Kjelling). – Бібліотека має бути місцем для всіх у суспільстві. Тут важливо, щоб і українці, і інші нові мешканці Норвегії відчували себе бажаними гостями. У нас є мовне кафе, можна замовити книжки різними мовами. Крім того, ми маємо багато літератури про світ, історію та суспільство, щоб кожен міг краще розуміти сучасність.